У мене є донька - прекрасна
Настасія. Прийшла їй пора до вінця ставати, але за давнім звичаєм прихильність
князівни здобувалася в турніях чи військових походах. Наречений мусив бути
героєм. Та де його взяти в князівстві, котре як не спить, то дрімає? Нема війн,
нема розбійників, не з’являються ані злі чаклуни, ані людожери, кудись поділися
страшні бататоголові дракони. Звідки візьметься геройство? Чого доброго,
князівна задівується, і я не матиму спадкоємця, розпадеться держава, яку з
таким трудом клеїли докупи мої пращури. Ось вони осудливо зиркають на мене із
портретів, і ніде сховатися від їхніх поглядів, які пропікають, наче
залізо розпечене. Далебі, вже пора діяти, не маю я права зволікати, інакше
проклянуть мене й духи предків, і наступні покоління.
Комментариев нет:
Отправить комментарий