Я ЮДА!

В моїй душі хтось посадив осику.

На вижовклих від самоти горбах

Вона росте на чорнім полі крику

Така ж висока, як моя журба.

І бачу я в один дохмурий день -

Замайоріла постать вдалині.

Невже до мене Юда йде,

Щоби повіситись в мені?

- Це ти про мене? - спитав я у Грицька. - Ну, звичайно, про мене... От ти який! За що? Я ж хотів як ліпше. Для держави. Я врятував її...